Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Той самий криза трьох років

Опубліковано:


Немає, мабуть, жодного з батьків, хто не був би знайомий з кризою трьох років (якщо не брати до уваги мам і тат піврічних дітей Багато мам і тата стикаються з тим, що дитину ніби підміняють, і перш слухняний, добрий, ласкавий малюк перетворюється на домашнього тирана, крикуна і скандаліста. Спробуємо розібратися, що ж відбувається.

До трьох років дитина вже усвідомлює себе як окрему особистість і прагне продемонструвати свою тільки що виявлену їм самостійність, незалежність від дорослого. Поряд з цим формується бажання бути разом з дорослим і стати таким, як дорослий. Цей конфлікт бажань і породжує виникнення так званої кризи трьох років, основні симптоми якого такі:

• негативізм — прагнення суперечити навіть не тому, що реально хочеться зворотного, а просто для того, щоб противитися самому пропозиції, прохання, вимогу ззовні.

• упертість — бажання дитини наполягати на своєму, часто навіть не для того, щоб отримати бажане, а для того, щоб побачити, що з його потребами вважаються.

• свавілля — гіпертрофована тенденція до самостійності, дитина приймає тільки те, що придумав і вирішив він сам.

• норовистість — загальний протест проти вже здавалося б прийнятих і сталих для дитини правил, норм поведінки або режиму.

• знецінення — різке неприйняття всього коханого та приємного раніше, відмова від прив’язаностей до дорогих перш предметів і людей.

• протест-бунт — цей симптом відомий вітчизняний психолог Л. с. Виготський у своїх працях описував як «стан війни з оточуючими», постійного конфлікту з ними.

• деспотизм — дитина перетворюється на маленького тирана, він постійно зі всім згоден, диктує свої норми і правила поведінки, нав’язує свої бажання, потребує підпорядкування собі, намагається розпоряджатися іншими членами сім’ї і т. п.

Зрозуміло, поведінкова сторона кризи трьох років це видовище не з приємних, проте потрібно розуміти, що ці негативні зовнішні прояви є свідоцтво глобальних позитивних змін, які відбуваються з дитиною всередині. Важливо пам’ятати, що криза — переломний момент психічного розвитку і час для конструктивної роботи, найбільш значних зрушень у становленні особистості. Цей криза трирічного віку адже навіть не у вас, а у нього, і хоча так хочеться пожаліти нещасних, що збилися з ніг з неслухняною дитиною, себе, насправді потрібно увійти в становище дитини, зрозуміти його і допомогти. Допомогти дитині пережити ці негативні наслідки, тому що він стає неслухняним не зі зла, не щоб дошкулити вам або з якихось інших причин, він таким чином зростає.Головне, що повинен розуміти дорослий, це те, що подібна поведінка не є непослухом, малюк не стає поганим і тому веде себе погано, він простоне може по-іншому виконати свою головну на цьому віковому етапі завдання — захистити і відстояти особисті кордону, недоторканність власного я.

Наведемо деякі рекомендації, дотримання яких полегшить ваше спілкування з дітьми, які весь поведінковий «букет» кризи трирічного віку.

В першу чергу, необхідно запастися терпінням і розумінням тих внутрішніх механізмів, що стоять за відомим поведінкою дітей.

По-друге, необхідна абсолютна послідовність: якщо ви щось не приймаєте, значить, не здаватися і не потурати ні за яких обставин, а якщо що-то дозволили, значить, іншого разу те ж саме вже не зможете заборонити, тому що у вас не той настрій або немає бажання (те, що не можна — завжди можна, те, що можна — можна завжди).

По-третє, жорсткі рамки там, де це необхідно (діти будуть намагатися перевірити їх на міцність, але ці стіни повинні виявитися непробивними).

Тільки в таких умовах можна здійснити найважливіший принцип — свободи і вибору. Всередині цих меж дитина повинна мати можливість діяти з певним ступенем свободи, він повинен вибирати, здобувати досвід, пробуючи, досліджуючи, помиляючись і, навпаки, отримуючи позитивні результати, досягаючи чогось сам.

Для дитини, яка намагається утвердити власну самостійність, можливість вибору — справжнє свято. І якщо батьки будуть розуміти це і пропонувати дитині вибирати (нехай навіть самі несуттєві речі навроде тарілки для супу або кольору аркуша паперу для малювання), то у нього є всі шанси не втратити довіру і не зруйнувати стосунки зі своїм малюком.Якщо вам складно надати дитині повноцінний вибір (наприклад, ви не можете дозволити малюкові в магазині вибрати собі шкарпетки такого кольору, як йому подобається, тому що хочете купити відповідні за кольором під штани), постарайтеся забезпечити йому хоча би можливість вибору з вже обмеженого вами поля (залиште в шафі тільки сезонний одяг, нехай вибирає, що одягнути сам), у крайньому разі з двох альтернатив («будеш їсти суп або бульйон?»).

Не забувайте і про гру, яка, за словами видатного психолога Е. Еріксона, є своєрідним «безпечним островом», на якому малюк може розвивати і апробувати свою незалежність, самостійність. Використовуйте ігрові методи у своїх цілях, розуміючи, що в процесі гри, діти з необхідністю навчаються пробувати свої сили і бачити межі своїх можливостей, відточувати свої навички й удосконалювати самі різні здібності. Дитині легше буде включитися в процес, наприклад, одягання, якщо ви не просто скажете «одягай черевики», а пограєте в хто швидше одягнеться, ви або він.

Удачі вам в цій нелегкій справі! І пам’ятайте, криза трьох років обов’язково закінчиться

Матеріали з моєї брошури методичних рекомендацій для працівників додаткової освіти.

Comments are closed.