Ех, посиділа зараз на форумі, про наших улюблених татусів почитала, і ось пост народився про наших найулюбленіших-дорогих людей: малюків і їх батьків.
Нещодавно чула твердження, що з появою в будинку дитини у чоловіків стає підозріло багато хобі і захоплень (лише б з дому злиняти, як говориться). Наш тато в подібному «гріх» помічений не був, але ось те, що часом в хобі він поринає з головою, забуваючи, що там, на поверхні його чекають дружина і діти, так це іноді навіть ставало предметом невеликих сімейних розборок (без биття посуду, але з обіцянкою, що «якщо ти ще раз так пізно додому повернешся, то всі твої вудки перекочують в твій же гараж, разом з твоїми бутсами, футбольним м'ячем, стопкою дисків і тапочками!»).
Як часто ми, жінки, скаржимося на неуважність чоловіка, на його відсутність інтересу до дітей («Він щиро дивується, що дітям знову одяг потрібна, а от свої витребеньки прикупити не забуває!»). А він, немов не помічаючи, паяє щось невідоме на кухні або збирає в гаражі модель зорельота. А у нас основне хобі — турбота про дітей! Так, при таких перевантаженнях нам молоко за шкідливість пора видавати!
Але погодьтеся, що і у більшості з нас теж є захоплення: хтось розслабляється за в'язанням (але в'яжемо ми знову ж таки для наших маленьких крихт), для кого-то віддушиною стає пензлик в руці (і народжуються воістину вражаючі шедеври із зображенням улюблених діток), третім особливу радість приносить перегляд мелодрам (і знову, обнявши рукою спляче чадо і тихо утираючи сльози кінчиком його пелюшки)...
Так чому б і татам не залучити дітлахів до «гаражної життя», вилову риби, яка максимум на що придатна, так це на корм коту (і то за умови, що той дуже сильно голодний), і іншим преинтреснейшим з точки зору чоловічої логіки, занять?
Отже, папа захоплений рибалкою (це пріоритетний напрям у захопленнях нашого тата). Для нього це релакс, розслаблення, свіже повітря, а ще інтерес, азарт і...можливість подумати. І не важливо, про що він думає (про свої помилки, про те, як їх виправити, про подарунок синочкові до дня народження або про те, що дружина приготує йому на вечерю), головне, що в цих думках завжди є місце для нас — мене і наших дітей. Така собі чоловіча медитація з вудкою в руках.
Зазвичай наш тато реагував на всі спроби сина долучитися до його хобі окриками «Не лізь!» і «Не чіпай!», поки в один прекрасний день не зібрав в коробку непотрібні блешні, приманки і котушки і не «пожертвував» їх дитині. Тепер вони вже вдвох намотують котушки, перебирають грузила і блешні. А у нас з донькою звільняється кілька хвилинок для «жіночих» справ.
А ще влітку і ранньої осені ми їздимо на риболовлю всі разом. Діти з татом навчаються прикормлювати рибу ловлять дрібних рибок і тут же їх відпускають, а для мене це ще одна можливість поспілкуватися з родиною на свіжому повітрі. Кайф! Так що не упускайте можливості провести риболовлю разом (навіть якщо ви затята прихильниця Грінпіс): ви відпочинете, а карапуз, навіть зовсім маленький, відмінно виспиться.
Футбол — друге батькове захоплення. І зводиться воно до перегляду всіх трансляцій матчів по телевізору (дуже рада, що йдуть вони досить пізно, тому не забирають у чоловіка «дитячий» час), так і до відвідування спортзалу і тренувань.
Спорт — це, звичайно, здорово — енергія, драйв і здоровий спосіб життя... Головне, щоб близькі від цього не страждали! Футбол? Тільки з уболівальниками в нашому обличчі! Ранкова пробіжка? Тільки колективна! Причому донька нарівні з татом біжить всю дистанцію, а ми з синулькою ледве-ледве пасемо ззаду на коротеньких ніжках. І нічого, що татові доводиться по кілька разів (або сотень разів?) повертатися назад за нами, в кінці кінців: яка різниця, в який бік бігти? Головне, що кілометраж напрацьовується!
І навіть на фітнес в спортзал ми тепер ходимо всі разом. Донька (їй дев'ять) вже цілком може займатися самостійно, а трирічний син ні в якому разі не стає перешкодою, повірте!
Багатогодинне відвідування гаража теж не стає проблемою. Цілодобове перебування чоловіка поруч з обожнюваної машиною навіть стало темою анекдотів. Жіночого розуму (і мою в тому числі) абсолютно незбагненно, як людині може бути цікаво не в затишній квартирі, а в брудному гаражі з промасленими полицями, запорошеними верстаками, розібраними моторами і т. д. Але хто сказав, що нашому синові там не місце?
Гараж — святая святих для мого чоловіка і сина. Вони пропадають там разом: щось ремонтують, миють машину, стругають і крутять. І обом їм це подобається! Вже не знаю, які задушевні розмови вони там ведуть, але приходять додому вкрай задоволені. А у мене знову ж знаходиться час для своїх хобі.
Я раніше часто дивувалася, як можна годинами нерухомо сидіти перед монітором і зовсім не реагувати на те, що відбувається навколо. А тепер інтернет настільки міцно ввійшов в моє життя, що мені непросто обійтися без нього навіть під час відпочинку. Як прекрасно тепер я розумію свого улюбленого програміста! Часом я навіть собі ставлю будильник, щоб вчасно «вийти з Всесвітньої павутини». Тепер і дочка тягнеться до клавіатури, щоб вистучать заповітні www. А чоловік, поки що працює в мережі, хитає для дітей цікаві ігри.
Тато захоплюється фотографією? Чудово! Фотографувати людей, природу, тварин дуже цікаво. А фотографувати дитину — ще цікавіше! Через багато-багато років саме ці сімейні фото (особливо непідготовлені) викличуть у вас величезна кількість емоцій. І за все спасибі татку!
Так що давайте спробуємо перетворити наші слабкості в сильні сторони, зробимо наші захоплення цікавими для дітей. Це ж здорово!
