Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Мамині страхи і методи боротьби з ними

Опубліковано:


Я — мама дев’ятирічної красуні-донечки і чудового майже трирічного синочка. Напевно, мене вже не можна назвати новоспеченої мамою. Але тривоги і сумніви з приводу дітей відвідують мене анітрохи не рідше, ніж молоду породіллю.
Як правило, всі страхи молодої мами рано чи пізно проходять. Не без підтримки рідних людей, треба помітити. Мама стає впевненіше, спокійніше, та й малюк росте, міцніє.

Так давайте ж розберемося з типовими батьківськими страхами і спробуємо знайти з них вихід.

В перший же день після народження доньки я привела в шок роддомовських лікарів, які зайшовши до мене в палату через пару годин після пологів, щоб довідатися про моє самопочуття, виявили мене за цікавим заняттям: я мила попу новонародженої Ликуське прямо в палатної раковині. «Ось це так!» — здивувалися вони. — «Зазвичай мами бояться кілька днів брати малечу на руки, оскільки вони здаються занадто крихкими і страх, що дитині можна щось зламати або що дитина може вислизнути з рук, дуже великий».

У мене ж цього страху не було зовсім: ще до пологів я прочитала пару «розумних» книжок, розмовляв зі своїм лікарем і зрозуміла, що новонароджений зовсім не так ніжний, як здається, що нічого ні в кого не ламається і не відвалюється. А ще є елементарні правила того, як правильно брати малюка на руки, як його тримати. Але навіть не знаючи цих правил, мама все буде робити правильно чисто інтуїтивно.

Те ж саме і з другим страхом: дружина мого начальника до півтора років не вирішувалася мити їх сина одна, їй весь час здавалося, що дитина може ненавмисно перевернутися, наковтатися води, перестати дихати, а вона його не втримає…
Але хто, як не мати, здатний більш ніжно і в той же час міцно тримати своє улюблене дитя? Не варто турбуватися — і в цьому випадку інстинкти переможуть. А от коли мама хвилюється, турбується і робить масу незручних і зайвих рухів, то і малюк відчуває себе некомфортно.

Головне — заспокоїтися і перетворити купання в захоплююче проведення часу.
Є і «підтримують» пристосування: наприклад, дитячі санчата або гірки для купання немовлят. Часто вони бувають не потрібні, але якщо такі предмети допоможуть мамі знайти упевненість, то сміливо можна купувати сучасні гірки з міцної пластмаси, з прогумованими стійкими ніжками, що знімається килимком і підголовником, що фіксує немовляти.
А ось «принади» наступного стану мені довелося по повній відчути, коли на світ з’явився син. Я не те, що по кілька разів за ніч вставала, щоб послухати, як дихає малюк, я просто не спала всі 6 ночей в пологовому будинку, так, а потім вже у себе вдома мені все ввижалося, що якщо я задремлю із синочком на руках, то неодмінно задавлю її, ночами страх, що син зригне і захлинеться не залишав ні на хвилину.

Лікарі пояснили мені, що це нормально (переживати за новонародженого) — так формується материнський інстинкт. На тлі гормональних змін, загальному ослабленні і втоми, емоційного перенапруження дуже часто у молодих мам виникають напади безпричинної тривоги. Ненормально, коли ці напади стають нормою життя, як у випадку зі мною.
«Спас» мене мій чоловік. Який одного разу на третьому тижні мого нічного чування (денного і, до речі, теж) пообіцяв, що ні на хвилинку не відійде від ліжечка синочка, поки я буду вдаватися до денного сну. Спочатку заснути ніяк не виходило — то і справа свідомість малювала жахливі картини, але відкривши очі я бачила, що чоловік дійсно сидить біля ліжечка, а син спокійно сопе. Це був мій перший повноцінний відпочинок після пологів. Так що єдине, що я можу порадити в ситуації, подібній до моєї, — розслабтеся. І пам’ятайте, що дитині потрібна спокійна та здорова мама.
Але почуття тривоги за життя і здоров’я малюка не покине вас і надалі. Спочатку ви боялися, що він задихнеться, потім, що головка застрягне в прутах ліжечка, потім, що засуне пальчики в розетку, розіб’є голову об батарею, вдариться об кут столу і т. д.

Гарною підмогою у вирішенні такої проблеми може стати серйозне ставлення до дитячої безпеки. Ви повинні бути впевнені, що все передбачили. Придбайте або скрутіть з пелюшки валик, який будете підкладати під головку або спинку малюка, щоб він не перекинувся у сні. Красиво і безпечно — м’які бортики для ліжечка. Не вважайте, що силіконові накладки на кути меблів, заглушки для розеток, екрани на батареї, засувки на шафах, щоб не прищемив пальці — нікчемні дурні вигадки виробників.Звичайно, від усього уберегтися неможливо, але подібні дрібниці можуть зробити ваш будинок безпечним для дитини. Дуже корисним може виявитися бебі-фон, який дозволить вам завжди чути, чим зайнята дитина.

Ще одне відчуття не залишало мене в перші три місяці після появи сина — мені постійно здавалося, що я забула що-то зробити, щось упустила, «проґавила». Наприклад, тільки що перестірала все білизна, сунулася в шафу — а пелюшок знову немає!
Рішення прийшло само собою — в один прекрасний день я зрозуміла, що все буде виходити під час, як тільки я перестану метушитися і згадувати, що забула. Оскільки я не зовсім вмію організувати все навколо себе, то довелося написати листочки, що і коли потрібно зробити: на холодильнику, в передпокої у ванній, на письмовому столі. І знаєте, допомогло! А ще саме тоді, сидячи вдома з дитиною, я вперше завела щоденник.

Ще одне мука наздогнало мене, коли прийшов час віддавати доньку в садок (чомусь з сином все було набагато простіше). Мені всюди ввижалися злі викрадачі маленьких дітей, злісні виховательки і дідусь, забиравший дочка з садка, якому постійно ставало погано.

Вихід — якщо ви турбуєтеся за свою дитину, то й сидіть з ним самі, або знайдіть таку людину, якій довіряєте. Ви повинні бути впевнені в тих людях (мова йде про нянь і вихователів), яким залишаєте свій «скарб», не ставити під сумнів їх порядність, надійність та відповідальність. Почитайте статтю «Мінібанди» про підбір няні, думаю, багато чого зрозумієте.

Перспектива відпустити доньку одну погуляти на вулиці здавалася мені жахливою, але разом з тим я розуміла, що гуляти з нею по дискотеках, тримаючи за руку, я, чесно кажучи, щось не готова. Постійне бажання тримати руку на пульсі вирішилося просто — стільниковий дитині, стільниковий мені. Але ось як зважитися відпустити її одну в «незнайоме» місце?
Звичайно, я познайомила її з елементарними правилами безпеки вдома і на вулиці, накупила купу розважально-пізнавальних ігор, де дитину в простій формі вчать, як поводитися з незнайомими, що робити в екстремальній ситуації і т. д. Ми вивчили її ім’я та прізвище, домашню адресу, місце роботи і телефон батьків.
Але навіть коли я вже в 203-ий раз відпускала дочку до магазину, що знаходиться в 50-ти метрах від будинку, і бабуся, нервово стрибаючи вздовж вікна, побіжно зауважувала: «Ой, щось вона довго…», як у мене починався нервовий тик, і ми вже вдвох стрибали від плити до вікна.

Не дозволяйте нікому «заводити» вас, оскільки тривога — «хвороба» презаразна. Візьміть себе в руки і займіться справою, якщо бабусі подобається хвилюватися за внучку — заради бога, але тільки без вас. Не допускайте і думки про те, що з дитиною може щось трапитися, шліть йому не тривогу, не негатив, а самі світлі думки. Зрештою, якщо страх стискає вас в лещата — просто моліться.

Материнський страх повністю перемогти неможливо. Точно так само боялася за нас коли-то наша мати, тепер наша черга. Все в житті зумовлене, потрібно навчитися перемагати свої страхи, не травмуючи при цьому ні себе, ні оточуючих, ні своєї дитини.

Comments are closed.