Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Вище тільки зірки

Пам’ятайте, відомий шоумен Сергій Звєрєв говорив про себе: «Зірка в шоці!»? Вам сподобалося таке зверхню поведінку? Але Сергій Звєрєв – яка-ніяка, а зірка, йому за статусом покладено пафос. А як бути, якщо подібним чином говорить Ваша дитина? Може бути, це сліпе наслідування телекумирам. А може бути, у неї почалася зіркова хвороба.

Режисер «Єралашу» Борис Грачевський якось сказав в інтерв’ю, що бореться із зірковою хворобою юних акторів дуже простим, але дієвим способом: більше не кличе їх зніматися.
Тренери завжди говорять своїм обдарованим підопічним-спортсменам: «Розпочнеться зіркова хвороба — кар’єра закінчиться».
Дійсно, зіркова хвороба здатна загасити всі дитячі таланти та здібності. Вона робить дитину поважним, надмірно самовпевненим, переконаним у своїй винятковості. І схильні до цієї хвороби не тільки молоді актори і футболісти, але і «звичайні» діти.

Ось тільки дві реальні історії.
Маленька Настя на всіх дитсадівських ранках зображала принцесу. Дівчинка вона була миленька, наряджали її батьки як ляльку. Крім того, у дівчинки був гострий язичок вона не соромилася публіки, легко відповідала на будь-які питання дорослих, а ще добре співала і знала багато віршів.
Ну як не хвалити таке диво, таку талановиту дівчинку? І дорослі хвалили. Інакше як актрисою і лялечкою Настю ніхто й не називав. Батьки ставили Настю в приклад своїм дітям, вихователі переконували дівчинку, що вона — гордість садка (на відміну від деяких!).
І сталося те, що повинно було трапитися. Тендітна дитяча психіка не впоралася з потоком захоплень, і Настя почала думати, що все і завжди повинні плескати в долоні при одному тільки її появі. У поведінці дівчинки з’явилася жеманність, а голос став гордим і примхливим. Маленька зірка стала покрикувати на подружок і ображатися на дорослих, якщо ті робили їй зауваження.
Закінчилося все тим, що Настя майже перестала вчити тексти своїх ролей до свят, і незабаром її витіснила більш дружня і доброзичлива принцеса.
Настя не могла пережити такої образи. Спробувала влаштувати істерику — не допомогло. Дівчинка замкнулася в собі і майже перестала спілкуватися з іншими дітьми і вихователями.
Швидше за все, внутрішньо вона вінілу в події себе. Але як переламати цю ситуацію, як повернути собі колишні лаври, та й чи можливо це тепер? — на ці питання дівчинка не могла знайти відповіді.

Хлопчик Митя на всю початкову школу прославився своєю начитаністю і кмітливістю. Круглий відмінник, та не «ботанік» який-небудь, а дійсно здібний до наук хлопчина. Про що йому і повторювали вчителя, а особливо мама.
Митя був її єдиний син і найбільше досягнення в житті. Крім Міті у мами було ще дві вищі освіти і впевненість в тому, що яблуко від яблуні недалеко падає.
Мітя зростав з упевненістю в своїх знаннях і сміявся над тими, хто наполегливо вчить і зубрить, щоб отримати свою п’ятірку. Вже тоді треба було вчителям і мамі звернути увагу на поведінку і слова хлопчика.
Час слави закінчилося, коли Митя перейшов у п’ятий клас. Нові предмети, нові вчителі, вимоги до знань різко зросли, та й програма у пятиклашек нині насичена: що не день — то нова тема. А Митя ще пропустив пару тижнів хвороби. Думав, що йому матеріал як колись легко дасться, без зубріння. Ан ні! Отримав першу четвірку, потім трійки, а потім і зовсім не здав залік.
Йому б сісти за підручники, як інші діти, і робили, але він просто махнув рукою на навчання. Вирішив, що весь світ проти нього, і вчителі спеціально чіпляються. З усіх предметів.
Мама повністю стала на бік Дмитрика. На жаль, батьки часто необ’єктивні по відношенню до своїх дітей.
Підсумок — Митя сяк-так закінчив п’ятий клас перейшов у шостий з втраченим інтересом до навчання і думкою, що відмінники йому ніколи не повернутися, та й не треба, все одно він самий розумний, просто «училки — дурепи».

Звичайно, не все безнадійно, і цим дітлахам ще можна допомогти — навчити їх адекватно сприймати себе і прагнути бути краще, розумніший, талановитіший.
Але лікувати хворобу — справа важка. Намагаючись впливати на дитину, Ви тільки зайвий раз переконайте його в тому, що ніхто його, унікального, не розуміє. І навіть якщо Вам вдасться вплинути на поведінку та самооцінку малюка — безслідно для нього ця хвороба не пройде. Неминучі і розчарування, і образи, і ревнощі, і сльози, і відхід у себе.

Тому не чекайте перших зоряних симптомів, прийміть профілактичні заходи.

Читайте дитині казки про Зайця-Хвасту, Зайчика-Зазнайку, а також розповідайте історії про вигаданих дітей, які вважали себе самими-самими.
Мораль історій повинна бути така: самовпевнених ніхто не любить, над ними сміються.

Не тільки хваліть малюка, але і не соромтеся за що посварити.Але і хваліть, та лайте не саму дитину, а її вчинки і слова. Не доводьте до крайнощів: дитина не повинна вважати себе самим поганим або хорошим. Покажіть йому, що всі ми різні в залежності від ситуації. Що у нас виходить добре, а що-то не виходить зовсім.

Нагадуйте дитині, що не соромно чогось не знати або не вміти, соромно не хотіти навчитися. Лінь — самий головний ворог умненьких і здібних дітей. Покажіть дитині своїм прикладом, що з лінню і небажанням займатися треба боротися. Перемоги не даються просто так, але тим вони солодше.

Відзначайте при дитині і успіхи інших людей (дітей). І не забувайте похвалити свого малюка: «От як добре Маша співає! Зате ти в мене класно малюєш».

Вчіть малюка, що до думки старших (батьків, вихователів, вчителів) треба обов’язково прислухатися, тому що вони старші і досвідченіші. Не кажіть при дитині погано про Ваших спільних дорослих знайомих.

Якщо відчуваєте, що дитина починає зазнаватися (у нього напружені стосунки з однолітками, він кинув улюблене раніше хобі, зіпсувалися оцінки за яким-небудь предметів) — викликайте малюка на розмову, намагайтеся виправити ситуацію самостійно, а якщо не вийде — не соромтеся звернутися до вчителям і вихователям.

А найкращий засіб від зіркової хвороби (особливо якщо малюк дійсно дуже талановитий, і привід вхопити зірку є) — Навантажити малюка заняттями, гуртками та громадськими дорученнями.
Наприклад, якщо дитина добре співає, не залишайте його співати і кривлятися перед дзеркалом, насолоджуючись собою. Віддайте співака у вокальну студію. Заняття і дисципліна там серйозні — не покривляешься. І з’явиться стимул прагнути до більшого. Просто бути кращим співаком у дитячому садку, але складно — у колі професіоналів.
Якщо дитина займає призові місця в конкурсах творів — не залишайте його наодинці з лаврами шкільного вундеркінда. Запишіть юного Пушкіна в літературний гурток, відправте на який-небудь міський конкурс «Золоте перо», запропонуйте випускати дитячу настінну газету разом з однокласниками.

Таким чином, Ви направите енергію і таланти дитини в творче русло. Забувши про самозакоханості, Ваш юний геній примножить свою майстерність і з часом перетвориться на справжню зірку. Не в ту, що в шоці, а в ту, вище якої тільки справжні зірки.