Існує досить велика кількість різних систем раннього розвитку дітей. Прихильники певних з них часто вступають у полеміку з послідовниками інших шкіл, звеличуючи «принади» викладається ним методики.
Пропоную познайомитися з найбільш видатними педагогами, котрі присвятили себе справі раннього розвитку дітей.

МЕТОДИКА МАРІЇ МОНТЕССОРІ
Ця дивовижна жінка народилася в Італії в середині 19 століття і стала першою в даній країні жінкою, що отримала звання доктора медицини.
Марія Монтессорі створила унікальну педагогічну систему, яка складається з трьох частин:
1. дитина
2. навколишнє середовище
3. вчитель (це може бути і батьки).
У центрі всієї системи знаходиться дитина, навколо якого створюється спеціальна середовище, в якій він живе і вчиться самостійно. Учитель спостерігає за дитиною і допомагає йому, коли це потрібно. Звідси й девіз педагогіки Монтессорі: «Допоможи мені це зробити самому!»
Матеріал для занять відповідає природним бажанням дітей у тому чи іншому віці. Наприклад, Монтессорі помітила, що малюки 2-3 років люблять вставляти предмети в різні отвори, і створила цілу серію ігор, заснованих на цьому прагненні, розвивають моторику малюка, його мислення (це рамки і вкладиші, циліндри на підставках та ін).
При роботі з матеріалом вчитель не повинен вказувати на помилки дитини (вважається, що це ущемляє його почуття власної гідності), а сам малюк має право вільного вибору виду діяльності.
Однак використання цієї системи в домашніх умовах мені видається дещо проблематичним: матеріалів дуже багато, крім того, як здається, потрібні педагоги, які пройшли навчання саме по цій системі, оскільки до них пред'являються визначені вимоги.
Вважається необхідним для отримання всебічного виховання за цією системою, віддати малюка в дитячий садок Монтессорі, але це зовсім не означає, що окремі елементи методики, якісь принципи, прості ігри і заняття не можуть використовуватися батьками вдома.
Наприклад, дитині пропонується організувати власну навчально-розважальне місце з відповідної за віком та зростання меблями, з поличками і шафками, де дитина буде зберігати речі і САМ підтримувати порядок.
Найбільш популярними з Монтессорі-матеріалів є рамки — пластинки з отворами різної форми, у які треба вставити фігурки аналогічної форми і розміру. Зараз продається безліч подібних іграшок (логічні куби, будиночки і т. д.), такі рамки можна легко зробити самим з різнокольорового картону.
Мамі не складе труднощів зробити і плоских ляльок з одягом, на яких будуть шнурочки, великі ґудзики і кнопки — в методиці Монтессорі популярна гра «Шнурочки» має таку «лялькову» трансформацію.
Але при всій удаваній волі, особисто мені здалося, що ця методика в «чистому вигляді» не дає дитині можливості творчого прояву, глушить політ фантазії, тому що у всьому шукається і знаходиться раціональне зерно. Навіть книга розглядається лише як джерело отримання знань і нічого більше.

МЕТОДИКА ГЛЕНА ДОМАНА
Про цю методикою, напевно, чули практично всі. Система Домана широко поширена у всьому світі, але має безліч послідовників, так і достатня кількість опонентів.
Глен Доман — американський лікар, засновник філадельфійського «Better Baby Institute» (BBI) — «Інституту прискореного розвитку дитини».
Основним методичним матеріалом є різні картки, які малюкові показують мало не з перших днів життя (з цифрами, буквами, людьми, тваринами тощо), оскільки система націлена на отримання дитиною зорового способу пізнання світу.
На думку Домана, таке випереджальне навчання стимулює розвиток різних відділів мозку і завдяки чому дитина розвивається набагато швидше однолітків.
Потрібно сказати, що якщо ви прочитаєте книги Домана, то так само, як і я, зарядитесь якоюсь неймовірною енергією, настільки сильно їх переконуюче початок: хочеться відразу робити так, як там написано. Але ось слідувати методиці на практиці навряд чи вдасться: система трудомістка і якщо суворо виконувати всі її пункти», то, можливо, і вийде виростити генія, але часу на що-небудь інше, крім навчальних занять, не залишиться ні в мами, ні в малюка. А йому, як мені здається, потрібно ще й побігати і просто пограти (а Доман — противник іграшок, вважаючи це марною тратою дорогоцінного часу).
Ще один мінус, на мій погляд, — знову ж убогість розвитку творчості і спраги дослідження, тому що дитина — лише об'єкт, який постійно засвоює піднесену йому на картинках інформацію.
Тим не менш, ми самі на практиці перевірили подібну методику на самому початку навчання сина читання. Напевно, Доман прав в тому, що чим менші діти, тим легше вони поглинають інформацію. Ми залишили і картки з буквами — вони дуже синові подобалися, але ось підхід до організації занять змінили, зробивши його вільним, а самі заняття нетривалими.

РОЗВИВАЮЧА СИСТЕМА ПОДРУЖЖЯ НІКІТІНИХ
Система знаменитих російських педагогів-новаторів Нікітіних здалася мені найбільш простий, і багато в чому зацікавила. Це унікальна методика виховання та оздоровлення дітей саме в родині.
Ними відкрито і описано явище «НУВЕРС» — «Незворотного Згасання Можливостей Ефективного Розвитку Здібностей». Автори також вважають, що розвивати здібності потрібно з самого раннього віку, починаючи з розвиваючих ігор і поступово ускладнюючи завдання, розширюючи творчість, ініціативу і самостійність дитини. Тому свої ігри називають «сходинками творчості».
Самі ігри варіативні, їх легко можна змінити за вашим бажанням або нахилів малюка. Складність і в той же час плюс в тому, що це ігри для СПІЛЬНОГО проведення часу дорослого і дитини.
Крім ігор широко описана система оздоровлення, але ось метод навчання читанню і письму відсутня, а математика, на мій погляд, представлена дещо однобоко.

МЕТОДИКА ЗАЙЦЕВА
Якщо до занять по системі Нікітіних додати елементи розвиваючої методики Зайцева — вийде дуже навіть непогано, оскільки саме в ній найбільш повно і ємко позначені методи оволодіння читанням, листом і рахунком.
Система заснована на природній потреби будь-якої дитини в грі. Найбільш відомими матеріалами є кубики Зайцева — різні за кольорами та розмірами, вони не просто розписані буквами, я б назвала їх «звучними». Але я б зробив їх ще більше «ігровими» і виключила заняття за таблицями. Можливо, вони підійдуть для початкової школи або старших дошкільників, але у мого дворічного сина стояння і розглядання таблиці з незрозумілими йому поки цифрами (які, до того ж кілька дрібнуваті) ентузіазму не викликало.
Переглянувши достатню кількість літератури, я так і не підібрала методики, яка б у всьому мене влаштовувала. Але якщо різні елементи різних систем з'єднати воєдино, то, можливо, комусь з вас вдасться створити власну унікальну методику, яка у всьому буде відповідати не тільки вимогам вашого малюка, але і увійде в історію педагогіки.