ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Дисбактеріоз: шукаємо джерело бід

«Золотим», стандартним, а часто і єдиним методом виявлення дисбактеріозу є бактеріальний посів калу або один грам калу, як його ще називають. Але навіть грамотний бактеріолог, хороші, якісні реактиви і дотримання необхідних умов» збору аналізу (здача не більш ніж через дві години після збору, стерильний посуд і т. д.) може дати не достатньо достовірні результати.
Навіть необхідне наявність, припустимо, біфідобактерій не говорить про те, що все це повноцінні, «здорові» мікроорганізми, не дає «довідки» про їх укорінення та приживлюваності в організмі.

Але, як мені здається, проблема діагностики димбактериоза цілком вирішуване. Оскільки це досить поширений симптом, і не тільки медики, але й мами знають його прояви, а педіатр прекрасно обізнаний про те, які основні захворювання протікають з синдромом дисбактеріозу, то, орієнтуючись на звичайні прояви (нестійкість стільця, шкірні реакції, харчові алергії і т. д.), вже можна говорити про наявність неблагополуччя кишкової флори і без проведення дослідження калу.

Аналіз може допомогти в тому випадку, коли є підозра на наявність інфекції шлунково-кишкового тракту або існує необхідність виявити умовно-патогенну флору.
Оскільки порушення мікрофлори є, як ми з’ясували, лише вторинним станом, то спочатку потрібно виявити те захворювання, якому супроводжує дисбактеріоз.
Існує безліч хитромудрих методів визначення кислотності шлункового соку, тестування роботи підшлункової залози, якості і кількості виділеної жовчі печінкою і т. д. але і ці аналізи не завжди пояснять причину хвороби.
До того ж багато з цих методів дуже важкі для маленького пацієнта. Погодьтеся, що навряд чи побажаєте піддати малюка несколькочасовому зондування тонкої кишки, якщо у вас немає на те вагомих причин, а турбує лише «скромний» діатез.
Так і виходить, що в більшості випадків причина дисбактеріозу так і залишається нез’ясованою. На щастя, цей симптом іноді проходить сам собою по мірі дорослішання. Так було з моєю донькою, у якої, як з’ясувалося, була недостатньо розвинена ферментативна система, тобто ферменти, необхідні для повноцінного переварювання їжі, з’явилися у неї дещо пізніше, ніж у більшості дітей. Але як тільки це сталося, проблеми з кишечником і алергією зійшли нанівець самі собою.

Якщо розглядати організм як єдину систему, використовуючи різні методи (наприклад, дослідження райдужної оболонки ока, комп’ютерне тестування, дослідження хребтового стовпа і т. д.), можна виявити органи, які найбільш уразливі, працюють неправильно або в недостатній мірі, а значить, призводять до зникнення сприятливого ґрунту для життя «корисних» бактерій. У випадку з дисбактеріозом це найчастіше слизова шлунка, печінка, підшлункова залоза або тонка кишка.
Я схиляюся до думки, що якщо у вашого малюка раптом знайшли дисбактеріоз, але він не несе ніяких проблем з боку шлунково-кишкового тракту або ослаблення імунітету, то і коригувати його не варто. Відомий факт, що приблизно друга частина всіх дисбактеріозів проходить сама по собі в міру дорослішання дитини.
Пов’язано це насамперед з тим, що у малюків, у яких функціонування деяких органів починається тільки з моменту народження, цілісна робота організму дуже крихка і може порушитися від поганого сну, зміни харчування, перегріву, легкої застуди і т. д. Налагодження процесу чіткої роботи всіх систем і органів може зайняти не просто місяці, а й роки. А оскільки темпи становлення у кожної дитини індивідуальні, то в одних дозрівання вкладається в обумовлені нормами терміни, а у інших «запізнюється». І в цьому немає ніякої патології.

З чим пов’язують появу дисбактеріозу у дітей? Як від неї захиститися? Частіше неблагополуччя кишкової флори з’являється у малюків, народжених кесаревим розтином.
«Кесарята» не отримують при проходженні через родові шляхи необхідних «корисних» бактерій. Але і у діточок, народжених природним шляхом, проблеми можуть виникнути чи не одразу після народження, якщо в родових шляхах матері були не тільки представники «нормальної» мікрофлори. Значить, профілактику дисбактеріозу у малюків потрібно починати з лікування майбутньої мами.
Вважається, що впливає на склад мікрофлори і переведення на змішане (або штучне) вигодовування.

Крім того, на склад мікрофлори дитини впливають різні стресові ситуації — перше відвідування дитячого садка, школи, вимушене відлучення від матері, відучення від пустушки або грудей і т. д.

І звичайно ж, впливають лікарські препарати, особливо антимікробні. Антибіотики, знищуючи мікробів, не розбираються в тому «хороші» або «погані».
Ще на прояви дисбактеріозу можуть вплинути ферментні патології (наприклад, лактазна недостатність) або запальні захворювання ШЛУНКОВО-кишкового тракту (коліти, ентерити і т. д.), до яких відноситься і гипоксичне ураження кишечника, коли малюк у пологах переніс сильну гіпоксію.

Також дисбактеріоз може проявитися на тлі загального ослаблення імунітету (навіть з-за банального нежитю), після будь-якого інфекційного захворювання або при наявності глистів.