Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Знову двійка! (Звідки беруться двієчники?)

Звідки беруться «хронічні» двієчники і як з ними боротися? — ось питання, яке хвилює і вчителів, і батьків не найуспішніших учнів.
Адже одна справа — «разова» двійка… А що робити, якщо дитина постійно їх приносить зі школи одну за одною? І чому тільки одні діти добре вчаться самі по собі, а інші, скільки з ним над уроками не сиди, у класі чи не на останньому місці по успішності?

Всупереч поширеній думці, Поведінка учня на його успішність майже не впливає. Тобто навіть самий тихий і слухняний, уважно слухає вчителя дитина може зовсім не розуміти предмет. І навпаки, хуліганський, буквально стоїть на голові учень — вчитися якщо не на «п’ять», то на тверду четвірку.

Однією з причин поганої успішності з якого-небудь предмета може бути відсутність у дитини схильності до нього.
Зазвичай діти досить чітко діляться на гуманітаріїв і технарів, відповідно, двійки у таких дітей бувають або з математики (фізики, інформатики), або з російської мови (літератури, історії).
Можна зробити що-то в такому випадку? Шляхом наполегливої праці і сидіння над підручниками і решебниками — так, можна домогтися четвірки. Але навчити майбутнього письменника відмінно вважати, а геніального програміста — писати вірші навряд чи вийде, та й чи треба?
До того ж діти, вкрай успішні в якійсь одній області, зазвичай і оцінками з інших предметів ставляться уважно, намагаючись двійок не допускати. Так що в цьому випадку проблема неуспішності ребром не встане.

Буває, що двійки — результат «занедбаності» предмета.
Наприклад, дитина багато прохворів (або, скажемо чесно, провалял дурня), а тепер не може зрозуміти, про що йде мова на уроці, так і вдома самостійно вивчити пропущений матеріал не в змозі.
У цьому випадку батькам можна просто позайматися з дитиною, попросити про додаткових заняттях вчителя або найняти на час репетитора. Підтягнувшись з їх допомогою, учень зможе вчитися самостійно, і проблема поганих оцінок вирішиться.

Іноді в поганих оцінках дитини винна важка психологічна обстановка в сім’ї. Батьки можуть конфліктувати між собою або перебуває в конфронтації з дитиною, у зв’язку з чим дитина буде противитися навчання, а іноді і просто не мати часу і відповідного настрою, щоб підготувати уроки.
Обтяженого особистими або сімейними проблемами дитині також самотньо й сумно, як і дорослому, і він точно також відчуває апатію і небажання що-небудь робити, тим більше робити старанно.

Більш слабкий учень в такому випадку просто махне на навчання рукою, вирішивши, що все погано і марно кудись рватися.
Більш здібний і відповідальний дитина буде переживати із-за неможливості повноцінно готуватися до уроків, постійно перевіряти і перевіряти свої знання, «зависати» на одному і тому ж питанні з-за зайвої нервозності і відчуття нестабільності, і в підсумку також піде в школу за двійкою.
У такому випадку допомогти може тільки довірча бесіда з дитиною, спроба встановити з ним контакт, підбадьорити, заспокоїти. В крайньому випадку, незайвою буде і допомога сімейного психолога.

Але більшість хронічних двієчників погано вчаться не з вищезазначених причин, а через неуважність.
Причому, розсіяна увага — не результат неслухняності, а генетична, фізіологічна особливість дитини.
Таким дітям зазвичай дуже важко сконцентруватися на приготуванні домашнього завдання вони всіма силами відтягують цей процес, а коли приходить час сідати за уроки — буквально засипають за столом з відкритими очима, мляво реагують на запитання батьків, повільно пишуть, читають і міркують. У підсумку домашню роботу за дитину доводиться робити самим батькам — інакше він взагалі нічого не встигне.
На уроці розсіяний малюк зазвичай не встигає записати все, що диктує вчитель, не відразу розуміє суть завдань, часто та охоче відволікається на сторонні справи і, як наслідок, відстає і нічого не розуміє.

Чим допомогти такій дитині?

По-перше, звернутися до лікарів з метою перевірити слух, зір, психіку, порадитися з вчителями та шкільним психологом, адже вчитися іноді заважають банальні хвороби і нездужання.По-друге, якщо є можливість — перевести дитину в корекційний клас. Багато батьки завзято чинять опір такій перспективі, боячись, що навчання в такому класі «непрестижно». Але подумайте, чи Вашій дитині потрібен індивідуальний підхід, додаткові роз’яснення, гнучкі методи навчання та оцінювання.
Хіба можливо все це отримати в класі, де крім вашого дитини 30 чоловік, причому вони встигають більше Вашої дитини і «женуть» вчителі вперед. А відсталий учень за бортом досліджень і відкриттів сумно кліпає очима, намагаючись хоч щось встигнути…

У коррекционном класі полегшена програма, але вона дозволить дитині закінчити школу, освоївши хоча б ази наук, навчитися грамотно писати і швидко читати, зв’язно викладати свої думки.

По-третє, незважаючи на гадану безперспективність цього заняття — завжди робіть з дитиною уроки, направляйте його, підбадьорюйте і направляйте.
Не вимагайте від нього запаморочливих досягнень, не ставте в приклад сусідських дітей — дитина тільки зайве буде переживати, що йому все одно ніколи не досягти таких результатів, а від таких думок у будь руки опустяться.
Хваліть дитину навіть за маленькі досягнення і успіхи. Вчіть його не стільки обов’язково розуміти і встигати все, скільки ставити перед собою мету і досягати її, не пасуючи перед труднощами.

Не завжди навіть відмінники домагаються в житті якихось особливих висот. Серед успішних людей багато і відмінників, і колишніх двієчників. Чимало залежить від везіння, старанності, грунтовності і відповідальності. А ще — віри в себе, яка з’являється, в тому числі, і завдяки нашій родині.
Любіть дитину незалежно від того, які оцінки він приносить зі школи, допомагайте йому долати труднощі, і нехай Ваші старання позначаться не в щоденнику, а в долі дитини.