Знову на думку спадає вислів, що вагітна жінка повинна дивитися тільки на гарні речі. Чому ж з малюком все повинно бути по-іншому? Чому одні в зрілому віці відрізняються смаком, а інші кажуть: «який є»? Звідки з'являється ця стійка система переваг, накладає відбиток на властивості характеру? Чому одні вважають класичну музику прекрасною, інші чують музику в дзюркотанні струмка і шелесті листя, а треті щиро переконані, що музика це виключно Rammstein? Коротше, звідки з'явилася приказка, що на смак і колір товаришів немає?

Виявляється все це родом з дитинства! Звичайно, мало хто пам'ятає себе піврічним крихіткою, ми складаємо картинку себе як карапуза тільки з розповідей батьків і фотографіями. Ми не пам'ятаємо, які дерева росли вздовж алеї, де ми гуляли з мамою, які асоціації у нас викликали птиці, клевавші висипаємі хлібні крихти, які думки виникали, коли краплі дощу барабанили по склу, як ми посміхалися на звуки голосу батьків. Можна подумати, що раз ми цього не пам'ятаємо, то це і не важливо, і не мало великого значення для нас як для людини, як особистості. Але це не так.
Пам'ять є уявлення про час, який складається з послідовності подій і вражень. У малюка, для якого все в цьому житті трапляється вперше, ще немає того грунту, на підставі якої можна робити логічні висновки. Всі умовиводи і висновки прийдуть разом з досвідом.

Але кожне нове враження для дитини дуже сильно, воно викликає таку бурю емоцій, яку ми і уявити собі не можемо. І подібні враження не можуть пройти безслідно: вони збережуться в пам'яті, почуттів та емоцій. Тому важливо, щоб все нове, всі «великі» відкриття відбувалися малюком в милостивому настрої.
Уявіть собі, яка широта дій відкривається перед вами, батьками! Виявляється, так просто навчити дитину бачити прекрасне, допомогти йому радіти красі навколишнього світу. Головне — робити те, що батьки роблять завжди: думати про те, що зараз відчуває малюк, берегти його від неприємностей і використовувати відповідні моменти.

Ваш малюк в хорошому настрої? Він виспався, добре поїв і обласканий? Відмінно! Значить, тепер настала пора показати йому те, що ви самі вважаєте цікавим і красивим. Нехай це будуть картини імпресіоністів або просто різні квіти з городньої грядки. Не думаю, що ви будете демонструвати дитині телефонний довідник. Ви напевно виберете щось, що відповідає вимогам вашого смаку. Ви поспілкуєтеся з малюком і поєднайте приємне з корисним.
Вважається, що виховувати смак допомагають класичні твори. Вони тому і класичні, що будуть в моді завжди, вони неминущі. Увімкніть під час годування спокійну, приємну класичну музику, тоді й без того приємні хвилини вашого спілкування стануть хвилинами прилучення до мистецтва вас обох.
Читайте дитині вірші, навіть серйозні, зовсім не дитячі, нехай малюк звикає до ритмічним звучанням. Знайдіть те, що вам цікаво і поділіться цим з малюком.

Тільки без фанатизму! Пам'ятайте про те, що дитині має бути комфортно. Якщо плакав дитині включити навіть саму прегарну музику, то може скластися ситуація, що вона стане асоціюватися у нього з чимось неприємним і полюбити її буде складно, навіть коли малюк виросте.
Все буде відбуватися поступово. Для чистого, як лист, свідомості малюка важливо те, що ви на нього напишете. Є різниця що це буде: детектив Донцової або вірші Агнії Барто? Не турбуйтеся, якщо Донцова здасться дитині цікавіше, він уже з дитинства індивідуальність. Надайте їй можливість вибору. Якщо йому не цікавий Ван Гог, може, сподобається Пікассо? А може, ви і зовсім вибрали невідповідний момент, і замість прилучення до прекрасного слід поміняти мокрі пелюшки?
І не думайте, що в класиці немає нічого «дитячого», що вона і дорослим не всім «по зубах». Є чимало саме дитячих класичних творів і полотен. Повірте, якщо вам самим важко даються твори Гайдна і Шопена, то послухайте разом з дитиною «Дитячий альбом» Чайковського — там абсолютно все зрозуміло і прозоро. На мою дочку він справив незабутнє враження, ми потім в пошуках пластинки всі музичні магазинчики обегали...

У вас є унікальна можливість вплинути на формування смаку у вашого малюка. Вже з дитинства оточіть його красою. Зробіть куточком смаку його дитячу кімнату: нехай вона буде затишною, чистою, вишуканою. Подумайте, яке незабутнє враження на все життя може залишитися у нього з-за порваних шпалер або брудних штор. Це не означає, що ви повинні оточити його найдорожчими і розкішними речами. Немає. Можна домогтися того, що навіть самі звичайні речі будуть красивими і доставляють естетичну насолоду. В цьому допоможуть вам фантазія і любов.

І звичайно ж, якщо хочете чимось зацікавити дитину — цікавтеся цим ж самі. Не потрібно чекати, що малюк стане поціновувачем органної музики, якщо ви слухаєте вдома лише попсу по радіо, а від Моцарта вас нудить. Не чекайте, що дитина буде читати запоєм класичну літературу, якщо саме цікаве чтиво вашого дому «Аргументи і факти». Не розраховуйте, що він стане гармонійною особистістю з розвиненим смаком, якщо ви двічі в тиждень водите його на заняття до відмінного педагога, а решту часу проводите перед телевізором. І не варто в цьому випадку звинувачувати педагога. Дитина, принаймні, в перші роки свого життя змушений ділити з нами всі наші схильності, смаки та інтереси. І нести відповідальність за це — справа куди більш складне, ніж просто розвішування по стінах карток з буквами.
Так що бігом на кухню вимикати телевізор і включати Бетховена

Чому я сказала про букви? Та тому, що сама далека від ідеальності в питаннях смаку. Просто у моїх діточок одну зі стін дитячої займають альбомні листи вручну з написаними на них буквами, а одна моя знайома разом з донькою обклеюють стіну своєї дитячої репродукціями картин відомих художників, вирізаними з журналів. Що краще?
Благо, що музична школа і народний колектив сольного співу прищепили мені любов до класичної музики. Благо, що мені попався чоловік, у якого в машині завжди лежать диски Бетховена, Вівальді і Моцарта. Благо, що у виховній програмі нашого дитячого садка було таке заняття як світова класична музика, література і живопис. Завдяки всьому перерахованому моя дочка не робить круглих очей при вимовлених прізвищах Чайковський і Суриков.

Звичайно ж, все має бути в міру, і я не розумію тих батьків, які забороняють малюкам захоплюватися якоюсь іншою музикою, крім пісень Нікітіних, а розглядання і колекціонування листівок з тваринами або Барбі вважають нічим у порівнянні з великими полотнами. Повторюся — все в міру!
Нехай книги Агнії Барто та Сутєєва сусідять з Мілном і Джанні Родарі, нехай серед улюблених творів дитини будуть пісні Шакіри і етюди Шопена, нехай стіни дитячої будуть завішені постерами з собачками, що межують з Моною Лізою Мікеланджело — все на користь, головне, щоб малюк їх не плутав.;)