Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Від думки до слова

Нехай кажуть, що в словах правди немає, і вони — не більше, ніж вітер. Це не так. Слова, вимовлені людиною, його мова — це відображення розумових процесів. І тим цікавіше прислухатися до ще невиразно лепечущему малюкові, щоб зрозуміти, що коїться у нього в голові.

Мова — це «слишимая», відчутна частина складного єдності «думка — мова — мова». Вивченням механізмів зародження мови (в тому числі дитячої) займаються вчені-психолингвисти. Наука психолінгвістика — досить молода, але від цього тільки більш цікава і чекає нового матеріалу і нових слів від Ваших дітей.

Відомо, що навчитися говорити дитина може тільки в людському суспільстві. Для цього йому необхідно постійно слухати живу мову, необхідно, щоб і його втягували в розмову, навчали новим словами, задавали питання. Причому, навчання треба починати практично з самого народження дитини, щоб не пропустити найважливіші етапи формування мислення і мови.
Науці відомі випадки, коли маленькі діти виховувалися (якщо, звичайно, це можна назвати вихованням) собаками, вовками і навіть вівцями. До 5-7 років вони пересувалися на четвереньках, їли з землі і видавали звуки, схожі на ревіння тварин. Звичайно, говорити по-людськи вони не вміли. Більш того, вже не представлялося можливим їх навчити. Максимум — вони починали розуміти і вимовляти кілька простих слів або пропозицій.
Тому так важливо розвивати мовлення дитини поетапно і своєчасно.

Психолингвисти виділяють Три основні етапи розвитку дитячого мовлення:

1) Доречевой етап (з 0 до 1 року).

У цей період дитина ще не здатна говорити. У нього тільки формується мовний апарат: язик, губи, піднебіння, органи слуху і кора головного мозку. В цей час малюк висловлює свої думки і емоції посмішкою, підвискуванням, «агуканьем». Причому, найбільше подобаються маляті голосні звуки (так як їх вимова вимагає вільного виходу повітря через гортань, без подолання перешкоди) і звуки «р», «к», «н». Малюк у цьому віці часто любить «співати» — вимовляти який-небудь звук з різними інтонаціями.
Також на цьому етапі кожен дитина починає використовувати якісь унікальні звукові комбінації для позначення своїх почуттів і бажань: «кхи», «уу», «мм». Причому, значення цих звукових поєднань може бути самим різним: від «Не хочу-не буду!» до «Хочу обійняти маму!» І дорослим самостійно належить шукати значення цих комбінацій.

У віці півроку малюк вже вміє вимовляти окремі склади: «ба», «ма», «па». Трохи пізніше ці склади складаються в лепет: «ба-ба», «так-так»… В цей же час дитина починає дізнаватися голоси родичів, реагувати на чужі, незнайомі голоси і розрізняти інтонації. До свого першого дня народження малюк вже розуміє прості речення, типу «Дай ручку!», «Не можна!», «Де мама?» та ін

Для розвитку мовлення дитини на цьому етапі рекомендується говорити з ним, нехай він поки і поганий співрозмовник. Мама може вимовляти голосні звуки з різною інтонацією, щоб малюк сприймав їх і, можливо, намагався повторити.
Розвитку звукового слуху малюка сприяє і материнське спів.
Можна почати вчити малюка вимовляти прості слова з повторюваних складів: «па-па», «ма-ма», «дядько». Також треба часто називати ім’я малюка (і, можливо, імена інших членів родини). Вимовляти слова треба чітко, повільно і обов’язково по складах, вказуючи на «власника» імені.

2) Первинне освоєння мови (від 1 до 2 років).

На цьому етапі дитина поглиблює розуміння мови, накопичує словниковий запас і створює свій, «автономний» мову. Дитина поки, в основному, наслідує мовлення дорослих і навколишніх звуків. Звідси всілякі «бі-бі», «ту-ту», «киць-киць», «мяу-мяу», «тік-так», «бай-бай» і т. д. Причому, для дитини «кіс-кіс» — це не тільки спосіб покликати кішку, але і сама кішка.
На цьому етапі розвитку мови батькам треба активно знайомить дитину з новими словами. Для полегшення долі малюка, якому ще стільки належить засвоїти, можна використовувати і звуконаслідувальні слова, але обов’язково потрібно називати даний найменування предмета.
В першу чергу, маляті треба засвоїти іменники. Вже набагато пізніше він почне запам’ятовувати і використовувати у мові прикметники, дієслова і, тим більше, прислівники.

Поспостерігайте, які предмети найбільше цікавлять малюка. Швидше за все, це буде щось яскраве або видає звуки: іграшки, домашні тварини чи предмети домашньої обстановки.
Показуйте дитині на предмет і називайте зі спокійною доброзичливою інтонацією, що це. Наприклад: «Ось годинник! Це годинник! Тік-так! Годинник!» Коли малюк буде тягнути ручки до предмета і кряхтеть, відповідайте так, ніби він питав, що це: «Так, правильно, це годинник! Тік-так!» Ключовий момент цього завдання — кілька разів вимовляти назву предмета і не допускати, щоб воно «загубилося» у Вашій мові за описом цих годин, і їх характеристик. Малюк Вас все одно поки не зрозуміє. Використовуйте менше слів, але нехай вони будуть більш конкретними, номинативними, котрі називають.

У цьому віці малюки часто замінюють одні звуки в словах іншими, більш легкими для вимови (наприклад, «ш» або «ц» змінюють на «з»). Поправляйте дитину обережно, без насмішок. Також в цьому віці вже можна почати формувати фонематичний слух у дитини: він повинен на слух вловлювати, чим відрізняються слова «сів» і «з’їв», «бочка» і «нирка», «малий» і «м’яв», «галка» та «галька» і т. д. Слідкуйте за правильною вимовою дитиною слів, які відрізняються одним звуком.

3) Граматичний етап (з 2 до 5 років).

Це етап активного «говоріння» дитини. Спочатку малюк вчиться зі слів складати прості фрази, пізніше ці фрази складаються вже у цілі монологи. При цьому йде постійне розширення словникового запасу дитини. Нові слова він черпає буквально звідусіль: з казок, які йому читають, з телепередач, з розмов дорослих.
Не всі слова дитина розуміє, тому з’ясування істинного значення слів часто приходить до нього шляхом проб і помилок. Наприклад, сказавши: «Я сумую в цій траві»,- малюк, звичайно ж, має на увазі не вищий ступінь туги і відчаю. Просто він ще не знає значення слова «сумувати» і приписує йому значення схожого за формою слова «потопати».

Намагаючись зрозуміти, як сталося те чи інше слово, пробуючи у зовнішній формі слова вловити його значення, діти часто створюють нові слова. Лопатку вони називають копаткою, вазелін — мазелином, бульвар — гульваром, поліклініку — полуклінікою, ватрушку — творушкою, рукавички — пальчатками і т. д. І, погодьтеся, своя логіка в цьому є… Але все-таки завдання дорослого — посміятися, записати/запам’ятати таке слово для майбутніх поколінь і вказати дитині, в чому його помилка.
Записувати такі нові слівця за своїми дітьми — одне задоволення, адже дитяча думка здатна на те, чого ми, дорослі, вже не помічаємо. І напевно, в кожній сім’ї є свій «словничок» дитячого словотворчості. Безліч подібних прикладів дитячого словотворчості можна знайти і в книзі К. І. Чуковського «Від двох до п’яти».

В граматичний період розвитку дитячої мови відбувається також засвоєння законів і правил граматики. У російській мові правил і моделей побудови слів і речень — величезна кількість, а дитині треба засвоїти їх за обмежений проміжок часу.
Але не варто боятися цього, Адже всім дітям властиве вроджене почуття мови та інтуїція. Завдання дорослого — лише спрямовувати процес пізнання в потрібне русло, вчасно виправляти помилки малюка і, звичайно, говорити з ним більше!