ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Вчимося читати з народження!

Моєму синочку всього два роки… Він знає весь алфавіт і починає читати написані мною прості речення. Забавно і мило, коли він, не вміє ще навіть добре говорити, басовитим «татусевих» голоском виводить «Альоша любить маму».

Досягти таких результатів у читанні нам допомогли прості прийоми і вправи, які ми почали застосовувати, ледь синові виповнилося три місяці. Як запевняють творці системи раннього розвитку дітей «СВІТ» (метод інтелектуального розвитку), якщо подібні заняття починати проводити з дитиною, починаючи з його народження, то цілком можливо навчити малюка читати приблизно з року(!).

З’явившись на світ, дитина відразу потрапляє в світ, повний нових картинок і звуків. Йому цікаво все побачене або почуте, а це найсприятливіша база для навчання читання.

Починаючи з трьох місяців, ми показували малюкові картки із зображеннями букв (на білому фоні — чорні літери). Розмір букв не повинен бути занадто великим — приблизно 5 див., тримати картку потрібно на відстані 50-100 см від обличчя дитини, щоб він міг сфокусувати на ній погляд. Після цього картку потрібно зміцнити на постійному місці в поле зору малюка. Не потрібно поспішати: досить показувати по одній картці в два-три дні, а потім щодня «повторювати» вивчені букви.

Чим старше ставав наш син, тим більше видозмінювалися наші картинки: вони ставали більше, пофарбовані яскравими фарбами. А коли малюк перестав постійно спати під час прогулянки, яскраві зображення букв підвішувалися з внутрішньої сторони капюшона коляски.

Як можна дізнатися про «успішність» крихітки на такі «уроки»? Коли дитина побачить знайому букву, можливо, він почне посміхатися, а незабаром, якщо ви озвучите яку-небудь з відомих йому букв, буде шукати зображення з нею очима, точно так само, як шукає улюблену іграшку або знайомого людини. Буква, яку ви показали малюка до сну, буде вітати його після пробудження і дитина буде радий їй радістю пізнавання.

Коли дитина доросте до віку, коли йому хочеться все помацати, взяти в руки (4-5 місяців), можна переводити його в наступний «клас».

Картки з кольоровими літерами ми підвісили над ліжком, де висіла карусель-брязкальце, щоб малюк міг дотягуватися і чіпати їх ручками. Потім він почав повзати за ними, роздивлятися з усіх боків.

Після року м’які картки замінили дерев’яні кубики з зображенням цифр і букв. Ми будували з них пірамідки і називали «ім’я» кожного цеглинки — літери.

Так, приблизно до року син вивчив всі букви, навчився знаходити їх у книжках і показувати деякі предмети, назви яких починаються з цих букв.

«Покажи мені, де буква П?» — запитую я. Мій малюк розгублений, він не може пригадати цю букву. «Вона схожа на воротики», — я даю підказку. «Ось вона!» — простягає син потрібний кубик. «Валотики, пе, тату…» — лепече моя крихітка, тицяє пальчиком у написану на кубику букву і радісно переводить погляд на батька.

Наступним етапом наших занять стало написання. Тут на допомогу нам прийшов дитячий буквар для самих маленьких з красивими яскравими ілюстраціями, таких дуже багато зараз у книжкових магазинах.

Ми розглядаємо в ньому яку-небудь букву, читаємо віршик про неї, а потім я креслю на альбомному аркуші явно видимі її контури. Після цього букву треба розфарбувати разом з дитиною. Знову ж слід пам’ятати про поступовість: синові так подобаються ці заняття, що він радий би намалювати всі буковки за один день, але для кращого запам’ятовування треба робити одно — дводенні перерви, під час яких повторювати уже вивчені букви.

З дочкою ми почали займатися набагато пізніше, тому вона вивчила букви до чотирьох, зате сама писала їх, і розфарбовувала, і вивішувала зображення на стінах дитячої кімнати.

У сина теж є своя «літерна галерея». З якою радістю він веде будь-якого гостя нашого будинку в дитячу кімнату і, показуючи на літери, називає їх!..

Моєму синочку вже два роки… Поки він не вміє сам писати букви, але старанно розфарбовує написані своєю мамою ще невпевненою ручкою, намагаючись не вийти за контур, але зафарбувавши при цьому половину аркуша! І я спокійна: ще пара років і регулярні заняття допоможуть нам освоїти і труднощі письма.