Думаю, вам знайоме відчуття неприхованого захвату, коли вдається зустрітися з подругами по нещастю (а точніше за щастя), молодими і не дуже мамами і у всіх подробицях обговорити всі довготривалі місяці вагітності і всі «принади» пологів. Ось і ми вчора з дівчатами довго-довго віддавалися спогадам і нестримно реготали над усіма нашими вагітними «проколами».

Напевно, не тільки ми купували баночку з дитячим пюре для того, щоб на наступний ранок нести в неї аналізи; не ми одні засипали з дитям на руках по ночах, а прокидалися від того, що намагалися нагодувати малюка грудьми з боку попи; не тільки я подрібнювала вечеря чоловіка з тушкованого м'яса з картоплею в блендері, не тільки Наташка забувала про те, поїла вона 5 хвилин назад чи ні. А скільки повзунків виявлялося у смітнику, пляшечок в пральній машині, кружка з чаєм у хлібниці і так далі і тому подібне.

Я от не раз ловила себе на тому, що стою з візком в супермаркеті, поки що-то вибираю, і катаю її туди-назад, як коляску з дитиною, та ще й їй (візку) розповідаю: «Ось зараз ми з тобою молочко купимо, яблучка і таткові сік смачненький...»

Але було кілька історій, які просто зачепили мене за живе.

Наприклад, Ленка перебуваючи на родовому столі орала як скаженна, що сил більше немає це все терпіти, і вимагала терміново зробити їй евтаназію (це вона з анастезії сплутала). Та ж Наташка кілька разів намагалася на цифровому замку під'їзної двері пін-код своєї банківської картки набрати. Цікаво: у кого-небудь прокатали?
А я вночі, щодня (точніше щоночі), намацавши попу чоловіка, жахалася: «Як же так?! Знову він без памперсів в нашій ліжку спить! Він же всю ліжко записает!» І бігла шукати підгузки. А вже скільки разів я намагалася їх натягнути на семирічну доньку! А з пляшки намагалася нагодувати, а вона отплевивалась!

Пару раз собаці синкину шапку наділу, коли гуляти виводила — добре ще, що в коляску не засунула. А іноді вранці з собакою гуляти виходила, а Герда (це наш пес) чомусь будинку забувала.

Як-то раз вирішила посмажити млинці — замість масла на сковороду Фейрі налила... Добре хоч, тільки одну порцію млинців зіпсувала (в тісто все ж додала масло). А може, який-небудь новий рецепт б відкрила? Зі смаком лісових ягід! Ех, шкода, що «хороша мисля приходить опосля».

Як-то доньку на гойдалці у дворі качаю, а чоловік спить у колясці сином навколо прогулюється. І тут отрубон повний: через пару хвилин помічаю, що сама з боку в бік раскачиваюсь і наспівую: «А-а-а, тш-ш-ш». Ні дати ні взяти — ненормальна. Думала, може не помітив ніхто. Як же! Таке не пропустять! Баю-бай, в загальному. Причому повний.

Ще з Наташкиной життя: вона спробувала на ніч заспівати синові пісню про Антошку, але чомусь ні початку, ні кінця згадати не могла і все одну сходинку твердила: «тілі-Тілі, тралі-валі...» її Чоловік стверджує, що вона навіть вночі прокидалася і дивувалася, куди ж інші слова поділися?

А далі — взагалі пісня! Як-то я вже «глибоко вагітна» гуляла я з подругою Поліною, яку частенько долали сумніви щодо її «положення». Я їй кажу: «Чого мучишся: іди купи тест». А вона каже: «Соромлюся». Коротше, заходимо в аптеку, прошу тест для визначення вагітності, а аптекарка мені у відповідь: «Дівчина, а ви що, ще сумніваєтеся?» Прелестно!

Але всі лаври «зірвала» мати двох дітей і чоловіка-далекобійника Ленка. Одного разу прокидається вона посеред ночі і зрозуміти не може, хто з нею поруч у ліжку спить (а це її чоловік був). Підходить до колиски сина, він на місці. Заходить в кімнату до дочки — та теж спить. Повертається у свою кімнату і марно намагається зрозуміти, хто ж це в її ліжку опинився. З відчуттям, що щось нечисто вона сходила в туалет (вибачте мені подробиці), ще раз зайшла до дітей і попрямувала в спальню рішучим кроком, щоб поставити всі крапки над В. На порозі зрозуміла: це чоловік. Але от як його звуть, чомусь із голови вилетіло. Тільки одне ім'я крутиться — Левка (так Ленкіно синочка звати). Хотіла навіть розбудити і запитати, але раптом осінило. Дістала паспорт, всі координати звірила, ім'я встановила і далі спокійно спати лягла.

Тільки чоловік вранці, коли про нічну «вилазку» дружини почув, все одно чомусь образився...