ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Крайнощі дитячих характерів: «копуши» і «шнирі»

У моєї подруги Наташі є дивовижний син Єлисей: він абсолютно не вписується в «золоту середину» всіх діток нашої групи. Цей бешкетник і пустун є далеко не «еталонним» хлопчиськом: хуліган, шибеник і забіяка, встигає скрізь (особливо там, де не потрібно), одяг на ньому просто «горить», а в маленьких рученятах чомусь все ламається. Тому і вихователі кажуть, що з ним просто солоду немає, що він буває некерована. Наташа по-іншому як «шнирь» охарактеризувати свого синочка не може.
При цьому в іншої моєї подруги Ольги трирічна дочка Мілена являє собою повну протилежність шнирю-Єлисею. У неї не виходить щось зробити швидко, як би вона не старалася. Зате вона все робить сумлінно, з полюванням, хоч і неквапливо. В садку і на Мілену теж скаржаться: всі вже на вулиці стоять одягнені, а Мілена тільки одягає шкарпетки, все вже поїли, а вона тільки з супом розправляється, так і «гальмує» всю групу.
На ділі ж виходить приблизно так: «Що ти носишся, як очманілий? Сядь — посидь хоч трошки!», «А ти чого копаешься? Завжди ти остання!» Ось так і виходить, що і так погано, і так погано. А якщо подивитися на ділі, то Єлисей справляється з усім набагато швидше мого «середнячка» Олешки, так і схоплює він все просто на льоту. А ось Мілена відрізняється грунтовністю й розсудливістю. І часом мене, поспішаючу швидше розправитися з Лешкиними чобітьми, щоб встигнути на автобус, просто як обухом по голові б’є її питання: «Тьотя Лєна, а куди ви так поспішаєте?» І, дійсно, куди?
Ось так і ділять наших дітей на копуш і шнирей (що часто робимо й ми самі) або на гіперактивних і флегматиків. І на жаль, для таких крихіток не розроблені спеціальні правила поведінки або методики, тому і вихователі ведуть себе з ними так, як підказує їм власний досвід виховання «звичайних» дітей. Так шнирь звикає до того, що він одвічний хуліган, а копуха упокорюється з усвідомленням, що вона — завжди остання «черепашка». У той час як в цьому абсолютно немає їх вини, а є лише особливості темпераменту, слідства вікових або індивідуальних характеристик нервової системи. А як же ми, дорослі, можемо допомогти таким дітлахам?
Спочатку розберемося зі шнирями. Звичайно, з ними не просто: малюк ні секунди не може всидіти на місці, затримати його увагу на чомусь надовго неможливо, він насилу «фіксується» як у часі, так і в просторі, це просто маленький невловимий шматочок ртуті або реактивний двигун, навколо якого все падає і розлітається само собою.
Але відразу скажу, що ніякі погрози і покарання на нього не діють. Такі Елисеи тільки хихикнут і продовжать свою справу, ще й зло, виводячи знову і знову на негативні емоції.
Але слід пам’ятати, що з таким «дивом» тяжко не тільки дорослим, йому важко і самому справлятися з собою. Крім того при всій їх активності і стрімкості компанія однолітків до таких дітей відноситься насторожено: їм незрозуміло знервований спілкування, невміння грати в одну і ту ж гру, небажання підкорятися правилам, часта сіна настроїв.
Постійність і послідовність — ваші головні козирі у вихованні шниря (та що й казати — у спілкуванні з будь-якою дитиною). Говоріть завжди спокійно і повільно, як би врівноважуючи стрімкість крихти. Хоч це й надзвичайно важко, але постарайтеся уникати постійних окрики «не лізь!», «перестань!», «досить!» та ін Краще нехай самі маленькі перемоги вашого малюка над собою, його позитивні зрушення знаходять у вас відгук у вигляді похвали, підтримки, обійми.
Не лякайтеся і не картайте себе за роздратування чи гнів. Навіть коли ви сердитесь, ви не перестаєте любити свою дитину, просто розділяйте погані вчинки і особистість дитини.
При оформленні кімнати уникайте яскравих фарб і складних орнаментів, отсекайте все, що заважає дитині зосередитися (сіл є — іграшка в ящик; будеш малювати — приберемо книжку на поличку).
Складіть і дотримуйтеся разом з малюком чіткого розпорядку дня, не давайте послаблення ні дитині, ні собі — саме ви повинні стати для нього прикладом зібраності і чіткості.
Зазвичай шнирі дуже люблять галасливі рухливі ігри, спортивні розваги, але вчасно зупинитися не можуть. Тому вам слід обмежувати рухливість чада до розумних меж. Поповнюйте ігровий арсенал малюка конструкторами, паззлами, мозаїками, іншими настільними іграми. Він не зможе довго займатися ними і тут на допомогу знову повинні стати ви. Ваше терпіння і готовність грати в ці ігри (а не в м’яч або хованки) разом з дитиною сподвигнуть дитину залишити на час і футбол, і велосипед, оскільки згода мами чи тата пограти разом з дитиною є для нього потужним стимулом.
Тепер поговоримо про копушах. Як правило років до 3-4-х їх поведінка не викликає особливого занепокоєння у батьків: ще маленький, підросте і всьому навчиться. Між тим ці маленькі «черепашки», як мовиться, змалку потребують спеціальної копітко корекції. Особливо їх повільність (у тому числі і фізична) помітна поза будинком (у садку, на вулиці, в загальних іграх) на тлі однолітків. Тому прислухайтеся до претензій педагогів з приводу повільність вашого крихти. Але це зовсім не означає, що малюк робить все повільно тому, що не вміє або упирається. Просто йому потрібно трохи більше часу, щоб засвоїти, закріпити і зробити вивчене. Зате у них є дуже сильна сторона — планування. Копуши інтуїтивно шукають способи, щоб зробити все заздалегідь, щоб все встигнути. Тому дітям старшого віку можна давати завдання скласти план «на завтра» зі списком справ першочергової важливості (тільки нехай їх буде не дуже багато) і тими, які можна робити якщо залишиться час (саме вони повинні бути найбільш цікавими та привабливими). Нехай малюк проявляє самостійність і сам стежить за виконанням пунктів плану. А ввечері ви обговорите, що дитина не встиг і чому.
З раннього віку починайте привчати копуху до понять часу. Нехай він знає, що можна встигнути за півгодини, а чого ніяк за цей час зробити не можна. Дуже корисно придбати різні за часом пісочний годинник, цей прийом може спрацювати, якщо малюк ще не розуміє час за годинником, не знає цифр. Пісочний годинник потрібно використовувати якомога частіше: під час обіду і зборів на прогулянку, прибирання іграшок та малювання і т. д. контролюйте час і хваліть, заохочуйте малюка за маленькі «тимчасові» успіхи («Ти сьогодні молодець! Так швидко зібрався — за 15 хвилин! Навіть не весь пісочок висипався!»).Тоді наступного разу дитина буде співвідносити свої неквапливі дії з наочним плином часу.
Дуже корисні такі прийоми як різного роду змагання між дорослими (які, як правило, повинні трішечки піддаватися) і дітьми, коли малюк заслужено отримує свою порцію похвали за те, що самий спритний, швидкий і зробив все вперед мами і тата.
Копуши, що тяжіють більше до малорухливим ігор, дуже болісно сприймають свою певну неповороткість і незграбність, коли їх однолітки ганяють на велосипеді, стрибають через скакалку, їм же це ще не дається. Тому купуйте для малюків різний спортивний інвентар і знову ж вивчайте його.
Ось так ми, батьки, можемо допомогти своїм найулюбленішим, єдиним і неповторним шнирям і копушам. Зовсім не лаючи їх даремно і не називаючи так, як зазначено в заголовку цього посту, а іменуючи їх самими слухняними, спритними, сміливими, розумними і красивими нашими синочками і доньками.