Ще до того, як побачать дитину рідні, його вже встигне переглянути купа різних фахівців з області медицини.

Вони вивчать чадушко вздовж і впоперек, продовжуючи з маніакальною наполегливістю робити це з місяця в місяць. І це нас аніскільки не дивує, навпаки, іноді навіть здається, що ось саме нашу крихітку менше всього дістається уваги дільничного педіатра...
Дивувати нас починає інше: проходить півроку, рік, і ось вже розпещений увагою лікарів малюк починає верещати молочним поросям і звиватися як намиленний вже в руках при одному тільки вигляді білого халата.
Нас така поведінка (домовитися з переляканим крикуном все одно, що вести переговори з котом, якого ви бажаєте скупати у ванній з милом) іноді шокує, а часом виводить з себе. Але зазвичай ні лайка, ні спроби присоромити скандаліста належного результату не мають. Так як же поводитися, коли раптово в поліклініці вибухає дитяча «катастрофа»? Як «навчити» дитини не бояться лікарів?
Спочатку потрібно навчитися самим не лякатися майбутню не дуже приємної ситуації. Малюкові неприємно, він кричить, його можна зрозуміти, але і лікар здійснює всі маніпуляції зовсім не заради пустої розваги.
Страх перед білим халатом (мій син не хотів заходити в кабінети саме до тих пір, поки «тітки» не знімали свої халати) з'являється у малюків тоді, коли вони починають розуміти, що це пов'язано з неприємними або болісними процедурами. Дитина не може зрозуміти, чому така добра і турботлива матуся при вигляді цих людей в білих халатах не захищає дитятко від чужого зазіхання, а, навпаки, насильно утримує його чіпкими руками. Так народжується страх навіть тоді, коли малюкові і не боляче зовсім.
З новонародженим малюком все простіше: він схильний відчувати, розуміти і переймати материнські емоції. Тому ніжне мамине погладжування, бадьорий і впевнений голос, поцілунок можуть швидко повернути дитині колишній оптимізм.

Починайте вибудовувати доброзичливі відносини з лікарями як можна раніше. Не лякайте дитину «злий тіткою-лікарем» з «хворим уколом», коли дитина не слухається. Навпаки, говорите йому, що лікарі бояться тільки «погані хвороби», а вам і дитині дуже пощастило, що у вас такий турботливий педіатр.
Але що ж робити, якщо цей страх все ж прийшов і міцно влаштувався в дитячій голівці?
Обов'язково придбайте іграшковий медичний набір. Він допоможе вам дому «пройти підготовку» до медичних процедур, і в кабінеті доктора вони не будуть несподіванкою для вашого малюка. Спочатку самі «полікувати» улюблену іграшку малюка: придумайте їй діагноз («Дивися, мишко захворів: він кашляє, у нього болить горло — йому неодмінно треба до лікаря!»), проведіть «огляд», поясніть малюкові, для чого потрібні ті або інші інструменти. Потім нехай малюк сам побуде лікарем для іграшкового пацієнта і для вас теж (якщо ви від цього отмахиваєтесь — не дивуйтеся, що і на ваші вмовляння малюк теж відмахнеться).
Купіть книжку про добрі «лікарські справи» і читайте малюку, наслідуючи різними звірятками, передаючи емоції. Першою, звичайно ж, на розум приходить «Айболить» К. Чуковського, у моїх дітей були книги з серії «Сонечко» про Зайчика. Одна з них «Не болів, Зайчик!» цікаво розповідає про те, як Зайчик захворів, як він лікувався, як йому допомагали батьки, лікарі і навіть його іграшки!
Частіше намагайтеся влаштовувати «контакт» дитини і білого халата. Нехай він стане атрибутом ваших ігор в лікарню.
Якщо в сім'ї є тварина, якій потрібно відвідування ветсервиса, візьміть малюка з собою, тільки попередньо поясніть, що зараз допомога потрібна не йому, а домашньому вихованцеві.

Перед походом в поліклініку (а він не повинен бути несподіванкою) обов'язково скажіть дитині, куди ви йдете, нагадайте про те, як ви лікували іграшку, можна навіть взяти її з собою, щоб її оглянув лікар. Крім того улюблений ведмедик або зайчик допоможе малюкові скоротати час в очікуванні прийому.
Під час підготовки до огляду не метушіться, не «смикатися», будьте спокійні і впевнені. Пам'ятайте, що ваш стан надзвичайно важливо для малюка.
Під час огляду будьте поруч з дитиною. Якщо є можливість, тримайте його на колінах під час медичних процедур. Але перед цим дайте дитині подивитися, відволікайте показом блискучих медичних інструментів (у вас вдома таких немає!).
Якщо малюкові крім огляду чекає неприємна процедура, не обманюйте його, запевняючи, що це «ні крапельки не боляче», не стверджуйте, що «такі великі хлопці не плачуть». Краще завірте, що ви тут же подує на «бобу» і все пройде. Деяким допомагає обіцянку невеликого сюрпризу після відвідування поліклініки.
І відволікайте дитину під час приготування, не нагнітайте зайвої паніки. Діти піддаються на емоції дорослих, тому жваво цікавтеся у малюка всім, що відбувається, щиро дивуйтеся.
Навіть якщо дитятко, незважаючи на всі ваші маніпуляції знову зірвалося і раскричалось, пам'ятайте, що він робить це зовсім не зло, а просто злякався. Можливо, навіть доведеться застосувати силу, щоб утримати непокірного пацієнта, але все ж ви не лайтеся, не кричіть, не соромте, не затикає рот (йому і без того не солодко!). Нехай кричить! Ваша справа тепер міцно тримати, підбадьорювати, давати зрозуміти, що ви поруч, а всі неприємності скоро закінчаться.
Після прийому відразу ж знову треба відволікти увагу дитини: де ж наша одяг, а куди ми з тобою поставили коляску, а де ж наш татко загубився? І незалежно від того, як дитина себе вів, обійміть його, хваліть його за терпіння і витримку. Удачі!