ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Як правильно дивитися на дитячі творіння

Ваша дитина малює, ліпить, розфарбовує, загалом натхненно творить. З результатами своєї роботи він відправляється до вас, до своїх батьків, щоб вони подивилися, оцінили і відгукнулися. Найважливіше, що потрібно зрозуміти мамі і татові до того, як подивляться на результати творчості свого чада, так це те, що дитина малює не те, що бачить, а те, як відчуває. Розумієте різницю? Сподіваюся, це вбереже вас від питань «чому в тебе трава на картинці червона», а особливо коментарів «так не буває».Згадайте пісеньку «Помаранчеве сонце, помаранчеве небо…», там «дорослий дядько» вимовляє хрестоматійну фразу «дурниця, не буває ніколи помаранчеве сонце, помаранчеве небо…» ну і далі по тексту. Дядько-то звичайно дорослий і розумний, а дитина всього-навсього хотів «розфарбувати цілий світ в самий свій улюблений колір». Тому слід знати і про другому підводному камені, зустрічається на нелегкому шляху оцінки сприйняття дитячої творчості — можливо, ви просто не в курсі тієї мети, яку дитина переслідував, зображуючи саме це і саме так.

Якщо ви хочете дізнатися, що саме зображено на картинці і який був творчий задум, постарайтеся придумати якісь варіанти тривіального питання «що це?» і по можливості перед тим як кидатися з з’ясуванням продемонструйте дитині свій інтерес до його роботи і своє позитивне ставлення до того, що він накоїв.

Отже, дитина малює те, що відчуває і так, як сприймає, а не те, що бачить і не таким, як є насправді. Крім цього, у дітей можуть бути абсолютно різні задуми, які і пояснюють часом здається нам дивним результат дитячої творчості.

До речі, про позитивне ставлення, батьки часто запитують: «невже завжди треба хвалити дитину, навіть якщо тобі не подобається або він намалював повну нісенітницю?». Розберемося відразу і з цим питанням. Весь час хвалити дитину не треба, дитини цілком можна і навіть потрібно оцінювати. Однак оцінювати і коментувати його дії і його роботу, а не самого малюка як особистість.

Зараз завдання — візьміть аркуш паперу і напишіть в один стовпчик слова «молодець», «добре» і т. п. і не здумайте згадувати про них в ті моменти, коли ваше перепачкане фарбами або заляпане пластиліном диво несе на ваш суд черговий свій шедевр. А в іншій стовпчик напишіть якомога більше слів типу «ух ти!», «цікаво», «класно» і вивчіть їх напам’ять і як можна більш старанно. Наприклад, моє улюблене слово «здорово». Коли дитина приносить вам свою роботу, пам’ятайте йому важливо вашу увагу і участь, а зовсім не неупереджена оцінка компетентного журі. Навіть якщо вам по-справжньому подобається (дуже важливий, до речі, момент) — не обманюйте дитину (він це відчує), краще знайдіть в малюнку або виробі хоч щось, що вам приємно і сподобалося, відзначте це. А якщо немає сил навіть на це, то просто прокоментуйте якось на кшталт «який різнобарвний малюнок, і червоного кольору багато, і зелений, і синій». І ви не покривили душею, і дитина отримав свою порцію уваги до себе та своєї праці.

Отже, коли ви дивитеся на готову дитячу роботу, обов’язково намагайтеся знайти щось, що вам сподобається, говоріть дитині правду про те, подобається вам чи ні, якщо так, так і скажіть, якщо немає, то просто знайдіть щось об’єктивне, що ви могли б відзначити у його роботі. Коментуйте твір, а не оцінюйте творця.