ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ЗНЗ №8 – Мелітополь

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

«Вагітні» обряди у різних народів

Наскільки унікальний кожен народ і його культура, настільки всі вони схожі в тому, що народження дитини є найбільшим таїнством і величезною радістю для кожної жінки. Всі народності унікальні, але всі вони схожі ставленням до вагітності як до важливого періоду життя і тими вимогами, які пред’являються до майбутньої мами і її оточенню.

Наведемо приклад поширена думка про те, що вагітна повинна захищати себе від негативу і оточувати свою персону лише прекрасними речами. Думаєте, що це нововведення сучасності з його бебі-бумом і орієнтованістю на психологізм? Зовсім ні!
Виявляється, що вихованням малюків ще до народження активно займалися ще в Стародавньому Китаї і Стародавньої Індії. Так через три місяці після зачаття починалося привчання дітей до прекрасного: майбутніх мам оточували тільки самими вишуканими речами, вбрання для них шили з найдорожчих тканин, причому перевагу традиційно віддавалась блакитного кольору — за загальним визнанням, він найбільш плідно впливав на майбутню дитину.
У «обов’язок кожної жінки в положенні ставилося слухання прекрасної музики, її благотворний вплив і на маму, і на дитину не піддавалося сумніву, а в азіатських країнах вже кілька тисячоліть тому проходили концерти для і в честь вагітних жінок.
Вживати їжу вони могли тільки делікатесну і неодмінно освячену в храмі. Вважалося, що гармонія і краса навколишньої обстановки може зробити малюка талановитим. А його зовнішність чарівною.

Мабуть, цим же доводом керувався відомий петербурзький акушер Дмитро Оскарович Отт, який працюючи в Повивальному інституті, наполіг на тому, щоб при ньому було відкрито величезний актовий зал з органом, де щотижня давалися концерти, відвідувати які суворо були зобов’язані всі пацієнтки у положенні. А діло було вже на початку 20 століття!

В окремих європейських областях та провінціях вагітність вважалася вищим даром, і чоловік, дізнавшись про те, що його дружина вагітна, був зобов’язаний обдарувати її коштовною окрасою.
Так само в стародавньому Китаї та Індії майбутні мами зобов’язані були займатися образотворчим мистецтвом, причому рекомендувалося їм зображати райських птахів і прекрасні, чарівні квіти, вважалося, що через фарби і мазки жінка передає своїй дитині красу і багатобарвність світу, вселяє йому смак і красу життя.
Можливо, що сьогодні нам такий підхід може здатися наївним, але давайте подумаємо, хіба часто вживані сьогодні методики «читання» малюнків як відображення внутрішнього стану людини і арт-терапія не є певним відображенням цього старовинного обряду?

Наведемо той факт, що в очікуванні народження сина мати Наполеона Бонапарта, красуня Летиція Рамолини, малювала ескізи фігурок олов’яних солдатиків, за яким іграшки виплавлялись, а потім жінка тішила себе тим, що грала з ними іграшкові баталії. Хто знає, може, саме тому майбутній імператор і полководець ще в утробі придбав настільки неприборкану тягу до війни?

Додатково до занять художньою творчістю вагітні у Стародавній Індії повинні були співати мелодійні спокійні пісні, виборчим було і зміст тексту. Думаєте, що приємна мелодія і красиві слова забезпечували вагітної душевний спокій і умиротворення? Не тільки! Під час співу задіяно діафрагмальне дихання, яке дозволяє максимально насичувати органи і тканини організму киснем, але, на жаль, не є звичним диханням. Так естетичне задоволення від співу поєднувалося з хорошою дихальною гімнастикою для мами і її малюка.

Що стосується рекомендованих нашим жінкам в положенні тривалих прогулянок на свіжому повітрі, то в окремих країнах вони заборонялися. У більшості з них вагітним заборонялося відходити далеко від дому, якщо животик вже ставав помітний і становище жінки не викликало сумнівів. Мусульмани пішли в заборонах ще далі: майбутнім мама заборонялося покидати будинок завидна, і лише із заходом сонця можна було ненадовго вийти з приміщення. Швидше за все, ця традиція віддає данина старим забобонам: жінка багато часу проводить на сонці могла народити дитину з великою кількістю родимок. Але з медичної точки зору цей забобон може бути частково виправданий: дійсно, надлишок ультрафіолетового опромінення і спека не йдуть на користь майбутньої мами.

Ще кілька заборон, пов’язаних з перебігом вагітності: наприклад, у Словаччині вагітної заборонялося робити різкі рухи або піднімати тяжкості (що всім нам знайоме за рекомендаціями лікарів), а також мити ноги в гарячій воді, вживати алкоголь і взагалі багато пити.
В історичній французької області Провансі були свої заборони: так в будинок, де проживала майбутня мати, заборонялося входити людям в жалобі, оскільки вважалося, що так тінь смерті може перейти на жінку і її майбутньої дитини.
В іншій французькій провінції Бретань побутувало повір’я, згідно з яким необхідно було задовольняти будь-які потреби і бажання вагітної, в іншому разі незадоволення матері могла призвести до хвороби або навіть смерті породіллі або майбутнього малюка.
Вагітна жінка вважалася благословенній ще ненародженим дитям, бо в її присутності будь-які чвари, сварки і бійки визнавалися гріховними. Оберігаючи жінку від переляку та емоційного перенапруження, тим не менш, фізична робота і ведення домашнього господарства, за винятком підняття тягарів, як і раніше залишалися долею вагітної до настання пологів.