Напевно, не існує ні одного батька, кого минула б дитяче питання «звідки беруться діти?», «чому у тітки такий великий живіт?» і т. п. Щоб подібні розпитування не застали вас зненацька, непогано б до них підготуватися.

Найголовніше, що повинні розуміти ми — дорослі, це те, що дитина істота наївне, і він задає ці питання не тому, що хоче почути якісь інтимні подробиці або помуссировать заборонені теми, і вже точно не для того, щоб увігнати батьків у фарбу. Саме тому не варто обурюватися, що ваша дитина страшно розбещений, якщо його вже цікавлять подібні теми. Повторюся, дитина наївний і чистий, повірте, ці питання його цікавлять точно так само як і будь-які інші, а ви ж не возводіть руки до неба в праведному здивування, коли малюк запитує у вас, чому вночі темно або навіщо ходити в дитячий сад.

Отже, як відповідати на дитячі питання «про це»:

1. Відповідайте відразу. Якщо вас запитали про щось з області про це — «як я з'явився на світ?», «звідки беруться діти?», «що це таке?» — в якості відповіді не підійде «підростеш — дізнаєшся», «тобі ще рано» і т. п. По-перше, така відповідь не є відповіддю по суті, по-друге, цікавість дитину виявляється незадоволеною, що може спричинити за собою лише підвищення інтересу до цієї теми, адже заборонені плоди, як ми знаємо, найсолодші. Відповідати треба відразу, причому, якщо вам вже зараз зрозуміло, що деякі питання заганяють вас у глухий кут, потренуйтеся відповідати на них заздалегідь

2. Відповідайте конкретно. Якщо дитина запитує, звідки беруться діти, запевняю вас, він розраховує не на докладну розповідь про секс з ілюстраціями з Камасутри, він чекає конкретної відповіді (причому це правило діє незалежно від того, якого б віку дитина не був). А дорослі часто просто лякаються, бо думають, що доведеться викладати все. Займіться як у шкільні роки розбором пропозиції — виділіть питальне слово і реагуйте саме на нього. Вас запитали «звідки?», відповідайте на запитання «звідки?», вас запитали «що?», відповідайте на запитання «що?».Обійдіться без ліричних відступів на теми «як саме», «чому», «коли», «як до цього ставиться» і т. п. Часто для задовільної відповіді достатньо одного слова.

3. Відповідайте чесно. Не треба ні в якому разі ніякої «капусти» і «лелек», тому що крім недовіри між вами і дитиною (адже в кінцевому підсумку все таємне стає явним) це нічого вам не принесе. Якою б образливою не здавалася ця казка, це брехня, і насправді ця інформація не відповідає, а ви ж не хочете потрапити в ситуацію як в відомому анекдоті — запис в особистому щоденнику дитини «Поговорив з папою про секс. Він дуб дубом!» Говорите правду, щоб ваша дитина вірив і довіряв вам!

4. Відповідайте зрозуміло. Викладайте інформацію доступно і по-суті. Відповідайте на всі питання відповідає вікові й можливостям дитини. Якщо вам це допоможе, використовуйте відповідну літературу — знайдіть задовольняє вас книгу, дивіться та читайте разом з дитиною, діти старшого віку можуть читати і самі. Таким чином ви можете подолати і власне сором (якщо воно є), оскільки відповідаєте на питання як би не ви особисто, ваше спілкування опосередковано книгою.

У будь-якому випадку такий девіз — «не ускладнюйте і не спрощуйте!»