Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Жіночий Журнал – «Мелітополь»

Новини та поради для прекрасної половини!

Чому дівчаткам – рожеве, а хлопчикам – блакитне?

Ви з обов’язку батьківського «служби», напевно, часто дивитеся сімейні фотографії, де зображена щаслива молода сім’я з новонародженим на тлі пологового будинку? Распираемий гордістю батько, абсолютно задоволені бабусі, трохи втомлена, але щаслива мама, ще купа родичів-друзів і найдорогоцінніший кульок серед рожевих або блакитних мережив, незмінно перев’язаний капроновим бантом.
У мене було так: дочка в рожевому конверті і син в блакитному атласному ковдрочку з п’ятиметрової стрічкою.
Вважається, що цей бант визначає статеву приналежність новонародженого: хлопчикові — блакитний, дівчинці — рожевий.
І ця вся вищеперелічена компанія (за винятком кулька) вже знає, що суворо керуючись кольором банта, володарю блакитного в найближчі 14 років будуть дарувати машинки і роботів, а рожевого — завалювати ляльками і ведмежатами.
І таке колірне розділення може супроводжувати дитині всі ці 14 років (а то й довше), поки підросла хлопчисько не заявить, що модний у цьому сезоні ніжно-рожевий як не можна добре підходить до його нового перлинно-сірого костюма.
А я у вихідні знову піддалася критиці за те, що неправильно одягаю свого синочка: футболка салатового, помаранчеві штани, червоні сандалії. «Далі-е-е-нка! Ну, не можна хлопчику одягати червоні сандалії. Йому потрібно брати сині, сірі, коричневі. А ти знову які колготки купила? Ага, жовті, червоні і помаранчеві. Це ж дівчачі кольори! Ось виросте в тебе потім павич. Іди геть доньку наряжай, а чоловік повинен бути одягнений строго і лаконічно».

А я не згодна! Подобається мені, щоб малята були одягнені у все яскраве, кольорове, веселе. Сірості і строгості вони в житті ще надивляться. Якщо я в дитинстві лишу сина яскравості, то і буде він потім все життя ходити в одязі, схожому на чохол від танка. Бр-р-р-р!
Хоча навіть у мене є якісь дивні забобони на цей рахунок: дочка носила і блакитні курточки і костюмчики (у мене самої блакитний — улюблений колір), і сині куртку і комбінезон, а от синочка надіти шикарний рожевий вельветовий костюм (строгий і лаконічний у всьому, за винятком кольору) я так і не зважилася.
Вважається, що ця традиція (одягати хлопчиків у блакитне, а дівчаток в рожеве) настільки глибоко засіла у свідомість нашого народу, що її неможливо викорінити. А все тому, що має давні корені, яким більше 200 років.
Згідно з указом російського імператора Павла I, прийнятому в 1797 році, всі новонароджені імператорського роду автоматично від народження отримували вищі ступені російських орденів. Так маленькі великі князі (хлопчики) ставали кавалерами ордена Святого апостола Андрія Первозванного, а великі княгині (дівчатка) отримували орден Святої великомучениці Катерини.
В доповнення до даних найвищим нагород покладалися розкішні муарові стрічки з срібним оздобленням: рожева для дівчинки і блакитна для хлопчиків, які при врученні ордена «одягали» на юних августійших осіб.
Глибоко шануючи всі нововведення, що вводяться імператорським домом, та й, що гріха таїти, просто наслідування, російська аристократія, а пізніше купці та міщани, які не могли «роздавати» ордена, почали обдаровувати своїх дітей стрічками імператорських квітів. Така традиція збереглася і понині, хоча вже не носить глибокого «орденоносного» сенсу.
Повернуся до молодої подружньої пари і всім її родичам. Здавалося б, малюк перев’язаний «правильної» стрічкою, відповідної підлозі, дитяча завалена ляльками чи машинками. Всі задоволені. Але несподівано хлопчак побачить у дитячій пісочниці дівчину з ошатною лялькою в колясці і неодмінно захоче мати таку. А дівчатко, заворожена його машинкою з блискучими дисками коліс, запросто обміняє на неї колясочку.

А хтось із «знавців» у пісочниці неодмінно заявить, що батькам терміново треба до психолога, оскільки у дітей розвиваються неправильні нахили. А, може, в усьому винна медсестра, яка щось наплутала при виписці з пологового будинку з стрічками? Може, зайвий раз перевірити?
Або просто купити хлопчикові пупса, і нехай катає собі в задоволення. А дівчині подарувати синю машинку «як у того хлопця». І не звертати уваги на те, що бабусі біля під’їзду цікавляться у мами малюка в блакитному платті: «А хто це у вас? Дівчинка? А чому в блакитному? А навіщо з самоскидом?» Тим більше, що ким би не був ваш дитина і як би ви його не вдягали, неодмінно знайдуться ті, хто назве сина дівчинкою, а про дівчину скаже: «Ой, який гарненький хлопчик!»
Скажіть мені, чому ми самі заганяємо дітей в рамки, зовсім ніяк не пов’язані з етикою хлопчикові належить бути в блакитному і грати в машинки, дівчинка — це той, хто в рожевому і з лялькою?
А потім дами самі обурюються, коли їм зневажливо кидають, що жінка за кермом — це мавпа з гранатою. А тата кричать, що осягнути квантову фізику з жіночого спільноти вдалося лише Софії Ковалевської, а ще – «не чіпай мій комп’ютер!»
Якщо подумати, що поганого в тому, що дівчинка в блакитному любить возитися з машинками і їздити з татом в гараж? А хлопчик у рожевих шортах непогано вміє пришивати гудзики і чистити картоплю?
Навіть у той момент, коли медсестра зав’язує бант на кульку-немовля, цей самий кульок уже має свій характер, свої думки, свої бажання.
Зрештою, світ не обмежується рожево-блакитним поєднанням: він багатобарвний! Може, не будемо накладати на дітей, що здаються нам правильними, обмеження. Я вже вирішила, що якщо зважуся на народження третьої дитини, то куплю жовта ковдра і перев’яжу його різнобарвною смугастою стрічкою.